В останні роки все ширше застосовуються технічні засоби навчання (лонжі, блоки, пояси, дзеркала, різні тренажери і т. д.). У деяких видах спорту (спортивна гімнастика, акробатика, стрибки у воду з трампліна і ін) використовують метод фіксованого положення, коли зупиняють рух і фіксують його в певній позі. Цей метод найбільш доступний для початкового періоду навчання, він дозволяє швидше й ефективніше розучити кінематику рухів, уточнити положення ланок тіла, контроль за динамікою і загальним ритмом руху (рухів).

Важливим при навчанні і на тренуваннях є врахування такого фактору як адаптація. Адаптація до фізичних навантажень (вправ) у всіх випадках являє собою реакцію цілого організму, проте специфічні зміни в тих чи інших функціональних системах можуть бути виражені в різному ступені.

Виходячи з вчення П.К. Анохіна про функціональні системах випливає, що організм реагує на вплив зовнішнього середовища як ціле, діяльність одних органів і систем найтіснішим чином пов'язана з функцією інших (див. схему 15.2).

Ходьба - автоматизований руховий акт, що здійснюється в результаті складної координованої діяльності скелетних м'язів тулуба та кінцівок.

Відштовхуючись від грунту, нога тіло приводить в рух - вперед і трохи вгору і знову здійснює розмаху в повітрі.

Послідовність положення кінцівки дорослої людини при ходьбі показана При ходьбі тіло по черзі спирається то на праву, то на ліву ногу.

Акт ходьби відрізняється надзвичайно точної повторюваністю окремих його компонентів, так що кожен з них представляє точну копію в попередньому кроці.

В акті ходьби діяльну участь беруть також верхні кінцівки людини: при винесенні вперед правої ноги права рука рухається назад, а ліва - виноситься вперед. Руки і ноги людини при ходьбі здійснюють руху в протилежних напрямках.

Рух окремих ланок вільної ноги (стегна, гомілки та стопи) визначається не тільки скороченням м'язів, але й інерцією.